Вірменський кафедральний соборВірменський кафедральний собор є одним з давніх храмів старовинного міста Львова і шматочком Вірменії в Україна. У 2008 році був відсвяткований ювілей цієї справжньої туристичної перлини, якій виповнилося 645 років. Головна вірменська святиня під Львові була споруджена в 1363 році архітектором Дорхі на кошти вірменських купців — Паноса з Райцараца і Якова з Кафи (Феодосії). Будівля Вірменського кафедрального собору володіє невеликими розмірами, хрестовокупольного, закінчене дванадцятигранну барабаном і шатровим покриттям.

У 1437 році до храму прибудували ренесансну аркаду, а в 1571 році звели башту-дзвіницю, спроектовану архітектором Петром Красовським. За весь час свого існування Вірменський кафедральний собор у Львові був суспільної і духовним осередком вірменської громади. Довгий час з 1364 року тут розташовувався центр Грігоранского єпископства, який безпосередньо підпорядкований Католикосу в Ечміадзіні — головної релігійної столиці вірмен з усього світу.

У свій час у Вірменському соборі розміщувалося сховище Львівської картинної галереї, а вже з 1953 року — сховище львівського музею ім. Леніна. У 2000 році храм був переданий віруючим, проте, не Вірмено-католицької церкви, а Вірменської апостольської, тому як у Львові майже не залишилося вірмен-католиків. У січні 2001 року після тривалої перерви у Вірменському кафедральному соборі відбулося перше богослужіння.

Простора середня частина храму після реконструкції 1908-1927 років зазнала суттєвих змін. Йосиф Теодорович, львівський вірменський архієпископ, замовив молодому художнику Яну Генрі Розен з Польщі розписати кафедральний собор. Художник пішов шляхом синтезу вірмено-візантійських традицій із західноєвропейськими тенденціями сучасного для мистецтва і виконав орнаментальні розписи вітражів та стін та сповнені метафізичного змісту картини. Фрески «Тайна вечеря», «Страта святого Іоанна», «Смерть святої Катерини Олександрійської», «Распятье», «Похорон святого Оділона», «Вифлеєм», «Благовіщення» були зроблені в 1925-1927 роках.

На деяких фресках зображені сучасні для автора люди. Святого Оділона художник намалював з батька Кароля Чешнака, святого Бенедикта — з митрополита Шептицького, а Тому Аквінського — з архієпископа Теодоровича. Крім цього, молодого Шептицького також нагадує монах-бенедиктинець, зображений на фресці святого Оділона, який бачить тіні померлих. Існує версія, що зображення лівого ченця на тій же фресці є автопортретом самого Яна Розена.

Малюнки вже нового дерев’яної стелі виконав архітектор Мовчінскій, який використовував при цьому модернізовані орієнтальні і вірменські мотиви.

Навколо Вірменського кафедрального собору склався доволі цікавий ансамбль, до якого увійшли: колона з фігуркою Святого Христофора, дерев’яний вівтар з композицією Голгофа, дзвіниця, вірменський банк, монастир бенедікток, палац архієпископа.

 
WordPress: 13.87MB | MySQL:26 | 0,278sec